Макро- та мікроелементи - це неорганічні речовини та сполуки, які забезпечують перебіг біохімічних процесів (обмін речовин, зростання клітин, забезпечення організму енергією). Мікроелементи потрібні в дуже малих кількостях, вони входять до складу ферментів, вітамінів, гормонів, пігментів, гемоглобіну крові та інших надзвичайно важливих речовин, необхідних для життєдіяльності організму. Макроелементи організм потребує в більшій кількості, вони відіграють провідну роль у регулюванні водно-сольового, білкового, вуглеводного й жирового обміну, підтримці кислотно-лужної рівноваги, функції клітинних мембран, передачі нервових імпульсів тощо. Також вони виступають в ролі будівельного матеріалу для побудови скелету, кісток та хрящів, панцира у черепах та равликів тощо.

І мікро і макроелементи не синтезуються організмом і надходять в організм із водою та харчовими продуктами, напряму або через харчовий ланцюжок. Зазвичай ці речовини поступають в організм у вигляді хімічних сполук - сульфатів, сульфітів, йодатів, фосфатів тощо, тому не завжди і не з кожної сполуки організм здатний засвоїти потрібний елемент. При незбалансованому харчуванні може виникнути дефіцит певних речовин, який призводить до тяжких порушень у розвитку та розладів життєдіяльності. Для профілактики цього дефіциту корм збагачують мінеральними добавками, які вносять в суворій відповідності до потреб конкретного виду, оскільки надмірне вживання теж може бути шкідливим і в свою чергу призводить до розладів та неправильного розвитку.

Печінка є основним сховищем мінеральних речовин для організму. Вона сприяє їх сталості у крові. Одночасно печінка є єдиним органом, що виводить М. з організму. Тому надлишки мінералів, шкідливі і незасвоювані сполуки руйнують печінку, і дуже важливо ретельно дотримуватись науково обгрунтованих рецептур кормів.

Мікроелементи хоча й потрібні в дуже невеликих, буквально мікроскопічних кількостях, але їх значення величезне: вони вступають в хімічні реакції в організмі, найчастіше у якості каталізаторів або інгібіторів, беруть участь в обміні речовин та функціонуванні органів і систем організму. У головному мозку, напр. активну участь у складних біохімічних процесах беруть: мідь, марганець, алюміній, кремній, титан, срібло. У щитоподібній залозі зосереджена половина йоду, що є у всьому організмі, крім того, ще й бром, кобальт, арсен, ртуть, мідь, свинець, фтор, цинк, титан. У підшлунковій залозі — цинк, кобальт, нікель, арсен, йод, молібден, кремній, марганець, олово, хром, свинець.

Мікроелементи входять до складу ферментів (відомо близько 200 металоферментів): Zn — до карбоангідрази, Cu — до поліфенолоксидази, Mn — до аргінази, Mo — до ксантиноксидази; вітамінів: Co — до складу вітаміну B12; гормонів: I — до тироксину, Zn і Co — до інсуліну; дихальних пігментів: Fe — до гемоглобіну та інших залізовмісних пігментів, Cu — до гемоціаніну. Деякі М. впливають на здатність до росту (Mn, Zn, I), розмноження (Mn, Zn), кровотворення (Fe, Cu, Co), на процеси дихання тканин (Cu, Zn), внутрішньоклітинного обміну тощо. Для низки М. (Sc, Zr, Nb, Au, La і ін.) невідома їх кількість у тканинах і органах і не з’ясована біологічна роль.