Вітаємо!
Ви на офіційній сторінці тм Акваріус.
Ми професійно займаємось виробництвом корму для риб, черепах, раків, крабів, креветок тощо з 1999 року і трохи розуміємось на цій темі.
Скачати прайсЗробити замовлення
Величезний, різноманітний і яскравий, сяючий барвами світ цихлід приваблює око і не можне відірватись від дивовижного карнавалу барв, шо відбувається за склом акваріума, в якому живуть цихліди. Світ цих дивовижних риб приваблює, але часто і відлякує початківціа - тож чи справді ці риби такі складні в утриманні, чи дійсно вони настільки вимогливі, що не по силах для початківців? Які вони - ці загадкові цихліди?.
Назва "цихліди" поєднує дуже багато різноманітних риб, які мешкають в Південній та Центральній Америці, а Африці, окремих країнах Азії, більше того - навіть на Кубі, Шрі Ланці та острові Мадагаскар. Але найбільші ареали - це Африка, Південна та Центральна Америка. Серед них є як хижі, так і рослинноїдні види, як великі, які досягають майже метрової довжини, так і маленькі, розміром близько 3 см. Є риби, які ведуть донне життя - і риби, які краще почуваються біля поверхні. Відрізняються і способи харчування: так, серед хижих видів є ті, хто перехоплюють дрібних риб, що пропливають повз них, ті, що наздоганяють здобич, ті, що заманюють здобич у пастку - а також різновиди, що харчуються молюсками, ракоподібними, навіть лускою інших риб та паразитами! Є і такі, що поїдають губки, або навіть такі, що полюють на змій.
Деякі види цихлід мають промислове значення - зокрема в Україні широко відомі тіляпії, хоч і мало хто знає, що ці смачні риби - родичі акваріумних
Більшість видів цихлід мешкають у прісній або слабо солонуватій воді, але є окремі види які мешкають у помірно солонуватій воді, та кілька видів навіть у солоній воді.
Акваріумісти цінують цихлід за широку різноманітність різновидів, форм і забарвлень, ці риби є справжньою окрасою акваріумів. До того ж можна підібрати такі різновиди, які підходитимуть для обраного ландшафту, об'єму та розміру акваріума, дозволять врахувати бажане сусідство. Більшість цихлід не дуже склідні в утриманні і цілком підходять для акваріумістів з невеликим досвідом.
Більшість видів африканських цихлід походять здебільшого з трьох озер: Малаві, Танганьїка та Вікторія. Також до африканських відносять цихлід центральної та західної Африки (регіонів річок Ніл та Конго), а також озера Мадагаскар. Здебільшого це яскраві види, які полюбляють помірно жорстку та лужну воду.
Малавійських цихлід відомо понад 500 різновидів, з яких описано понад 300. Малавійські цихліди не агресивні, але досить територіальні, тож захищають свої ділянки. Також ці види виявляють велику піклування про ікру і мальків, багато видів виношують ікру і навіть мальків в ротовій порожнині. Зазвичай серед малавійських цихлід виділяють дві великі групи: Мбуна і Утака. Є і інші, але ці найбільш поширені.
Цихліди Мбуна найбільш яскраві, живуть переважно близько кам'янистого дна в неглибоких місцях, де донне каміння обростає водостями. Основу харчування цихлід Мбуна (понад 80%) саме і складають ці водорестеві обростання, які вони вміють зішкрібати з каміння. Для цього вони мають спеціально пристосований ротовий апарат. Решта раціону - дрібні ракоподібні, рослини, планктон. В цьому їх харчування подібне до способу харчування лорикарієвих риб. До малавійських цихлід Мбуна належать лабідохроміси, лабідохроміси, псевдотрофеуси тощо.
Утака - група цихлід, яка мешкає в різних шарах води, хх основу харчування складають планктонні організми, ракоподібні, дрібні рибки та мальки тощо. До цієї групи відносяться аулонокари, терранохроміси, німбохроміси та інші.
Танганійські цихліди цікаві в утриманні і не дуже складні. Вони полюбляють чисту воду і чутливі до браку кисню. Здебільшого це риби змішаного раціону, значну частину в природному раціоні яких складають планктонні організми. Багато видів цих риб полюбляють пористі камені, інші вміють відшукувати корм у пісчаному грунті. Ще одним природним джерелом харчування в озері Танганьїка є багатий рослинний світ.
Серед танганійських цихлід цікавими для акваріумістів є більшість прибережних видів. Це альтротампрологуси, офтальмотиляпії, астатотиляпії, лампрологуси, трофеуси, юлідохроміси та інші.
Ці риби в своєму природному середовищі знаходяться під загрозою зникнення через поширення в озері Вікторія завезеного промислового інвазивного виду - нільського окуня. Тому розведення та поширення цих цихлід в акваріумному середовищі є не тількі цікавим досвідом. але і способом порятунку унікальних видів.
До цихлід озера Вікторія відносяться гаплохроміси, неохроміси та деякі інші риби. Ці риби досить мирні, непогано уживаються з іншими мирними видами. Важлива особливість: рибки з озера Вікторія не переносять наявність у воді азотних та фосфорних сполук - нітратів, нітритів, фосфатів, аміаку. Зокрема це вимагає регулярно підмінювати воду і контролювати рівень азотних і фосфорних сполук.
Здебільшого це мешканці основних африканських річок - Нілу, Конго, Нігеру. До цих цихлід відносяться хроміси-красені, пельвікахроміси, а також річкові й озерні тіляпії, а до мадагаскарських цихлід - здебільшого паратиляпії.
Хроміси-красені є і справді дуже красивими рибами, але незважвючи на невеликий розмір, це хижа і дуже агресивна рибка. яка не уживається з іншими рибами, крім хіба що інших великих хижаків, навіть рослини будуть знищені цією рибкою. Втім, в усьому іншому це не проблемні в утриманні рибки, не вимогливі до умов утримання. Єдина вимога - так само, як і рибки з озера Вікторія, хроміси не переносять наявність у воді азотних та фосфорних сполук - нітратів, нітритів, фосфатів, аміаку. Зокрема це вимагає регулярно підмінювати воду і контролювати рівень азотних і фосфорних сполук.
Цікаво, що ці риби моногамні, тобто утворюють пару на все життя, але для утворення пари самець і самка мусять уподобати одне одного, бо в іншому випадку, якщо вони одне одному не сподобаються, то будуть битись насмерть до загибелі одної з риб. Також може статися проблема, навіть якщо пара утворена, але самка не готова до нересту. В такому разі самець може прогнати або вбити її. За ікрою та мальками піклуються і самка і самець. Зокрема, самець охороняє не тільки ікру, але і нещодавно вилуплених мальків.
Різновиди з різних частин Нового Світу лише географічно близькі, але дуже суттєво відрізняються по своїх регіонах походження. Тому варто розглядати і утримувати їх окремо.
Ці цихліди походять з басейну Амазонки та інших річок, що впадають до атлантичного океану. Звичайним середовищем для них є вологі ліси, невеликі струмки та водойми з повільною течією, великою кількістю рослинності, коряг, гілок дерев тощо. Специфіка таких водойм - досить м'яка слабокисла вода, яка містить велику кількість органіки, через яку має колір від жовтого до коричневого. Для підтримання таких умов багато акваріумістів використовують листя катапи.
До південноамериканських відносяться такі популярні види, як северуми, скалярії, деякі хроміси, акари, наннакари, апістограми, геофагуси і деякі різновиди цихлазом. Більшість цих видів не надто складні в утриманні. Здебільшого це мирні риби, які чудово уживаються з іншими мирними прісноводними видами. Вони полюбляють слабке освітлення, багату рослинність, наявність корчів та коряг. Виключенням є дискуси - хоча вони також походять від південноамериканських цихлід, але їх утримання значно складніше і потребує від акваріуміста достатнього рівня досвіду.
Ці цихліди походять з невеликих річок, озер та болот. Деякі з них можуть існоівати в солонуватих водах. Течія - як повільна, так і сильна, вода зазвичай досить жорстка і насичена мінералами, зокрема карбонатами.
На відміну від південноамериканських, більшість центральноамериканських видів - хижі і високо агресивні до інших видів та власних сородичів, тому потребують досить великих акваріумів, бажано з наявністю об'єктів ландшафту. які розділяють територію, а також зваженого вибору сусідів.
До цихлід Центральної та Північної Америки відносяться багато популярних видів цихлід та цихлазом. Більшість цих видів не надто складні в утриманні, але слід не забувати про їх природні особливості, особливо про вибір сусідів. Одним з найпростіших рішень цієї проблеми створення видового акваріуму для обраного виду риб.
Південноамериканського северума часто плутають з дискусом через зовнішню схожість
Тому до нього давно пристала друга назва - несправжній дискус.
Саме так. Рибка знаходить собі будиночок-укриття серед порожніх мушлів місцевих равликів.
Укриття їм життєво необхідне - адже це найменші цихліди, які мають розмір не більш 5 см. Ці рибки утворюють постійні пари і продовжуть нерест доти, доки в акваріумі є доступні вільні мушлі для молоді, і припиняють розмноження, коли "домівок" для заселення більш немає. Якщо ж на невеликій території поселилися кілька самців, то сильніший може винати слабшого і захопити контроль над вільними мушлями, щоб забезпечити собі більший простір для розмноження..
