Походження та особливості

Історія життя сухопутної черепахи землі налічує понад 200 мільйонів років. Сьогодні відомі понад 50 видів цих холоднокровних, які відрізняються за зовнішнім виглядом та розміром. У природному середовищі їх можна зустріти на африканському та американському континентах, а також в азіатських країнах і в південній частині Європи. Найчастіше вони віддають перевагу степу і пустелі, рідше зустрічаються на території тропічних лісів. На території України немає ендемічних сухопутних видів черепах, але кілька видів цієї цікавої тварини поширені в Європі - зокрема в Греції та на Балканах.

Тривалість життя сухопутних черепах — кілька десятків років. Деякі види можуть дожити і до 200. Мабуть тому їм нема куди поспішати і вони переміщуються неквапно. Може здивувати, що водна болотяна черепаха на суші переміщується швидше за сухопутних родичів. Але цьому є пояснення. На відміну від водних видів - червоновухої чи болотної, більшість сухопутних черепах вегетаріанці, хоча деякі і не проти поласувати комахами, хробаками або личинками. Рослини не можуть втекти, на них не треба полювати, тож сухопутним черепахам немає потреби бути прудкими. Це, звичайно, жарт, але в цьому жарті є істина. Панцир сухопутних черепах здебільшого значно важчий і міцніший, бо він мусить протистояти великим і сильним хижим тваринам. Черепахи більшості видів можуть сховатись в ньому практично повністю. Зовнішність панципа має камуфляжне забарвлення, яке схоже на ландшафти, характерні для місцин їх походження. Це допомагає їм легко ховатись навіть на відкритій місцевості.

В домашніх умовах ці тварини досить нескладні в утриманні, доволі витривалі й невибагливі, добре адаптуються до умов життя. Такі черепахи помірно активні, зазвичай неагресивні, практично безшумні, намагаються уникати стресів та небезпек і мирно співіснують з людьми.

Цей вид в країнах свого походження має охоронний статус. Практично всі черепахи, що утримуються в тераріумах, виведені в неволі. Черепахи цього виду прості в утриманні і невибагливі, мають помірну активність. У дикій природі середньоазіатські черепахи живуть у сухих степах, де досить велика різниця між денною та нічною температурою та не надто багата й різноманітна рослинність. Для того, щоб рептилія добре почувалася у вашому будинку, створіть їй умови, максимально наближені до природних. У природі черепахи активні кілька місяців на рік. Влітку, коли дуже спекотно, і в зимові холоди рептилії впадають у сплячку. Однак сплячка не є життєво необхідною для них і при стабільній температурі та регулярному харчуванні черепашки активні цілий рік.

В тераріумі цих черепах важливий температурний режим. Оптимальний діапазон температур 16-32 С, а вологість до 40%, причому тераріум не слід нагрівати рівномірно - в ньому повинні бути тепла і прохолодна зони, щоб черепаха могла сама обрати оптимальну для себе температуру. Тепла зона створюється за допомогою спеціальних ламп, які крім тепла випромінюють необхідний черепахам ультрафіолет, що необхідно для вироблення вітаміну Д3 та засвоєння кальцію. Світловий день (з обігрівом) повинен тривати 12-14 годин, на ніч усі лампи вимикайте.

В якості наповнювача або грунту в тераріумі використовувати велику м'яку тирсу або сіно, торф, кокосове волокно, кукурудзяний наповнювач для котячого туалету, іноді – деревинний наповнювач. Не варто використовувати дрібне каміння, тому що черепахи іноді ковтають його, а це викликає кишкову непрохідність і загибель вихованця. З тієї ж причини не варто захоплюватися деревним наповнювачем, оскільки гранули набрякають у кишківнику і закупорюють його. Товщина ґрунту в тераріумі має бути не менше 4-5 см. Якщо ви помітили, що черепаха цілий день копається в кутку, не варто хвилюватися – це нормальна поведінка. Крім грунту, в тераріумі потрібне велике каміння, зокрема великий плаский камінь у зоні обігріву, щоб черепаха могла на нього вилізти, та гроти чи корчі в прохолодній зоні - це буде місце, де черепаха зможе ховатись та відпочивати.

Хоча це сухопутна черепаха, але в її тераріумі теж має бути невеликий басейн, але на відміну від басейнів для водних черепах, він має бути плаский і неглибокий, не глибше 3-4 см. Це потрібно для терморегуляції тварини та задоволенні хх потреб у питній воді.

Якщо черепах двоє - тераріум має бути вдвічі більшим і розділятися камінням або корчами на дві рівні половини, в кожній з яких доведеться облаштувати все необхідне для кожної з черепах окремо, інакше не уникнути територіального конфлікту.

Природний ареал цієї черепахи - Півн. Африка (територія від Марокко до Єгипту), Південна Іспанія, схід Балканського п-ва, Мала Азія, Кавказ, Іран, країни Східного Середземномор'я. Середньоазіатська черепаха також може називатися кавказькою або грецькою. Хоча остання назва не відповідає дійсності, бо якраз у Греції середземноморська черепаха й не мешкає. Її близьким видом у Греції є балканська черепаха. Її можна зустріти найчастіше в сухих степах, напівпустелях, сухих та рідкісних лісах. Хоча іноді середземноморську черепаху можна побачити й в горах на висоті понад 1000 м над рівнем моря. Вона із задоволенням забирається в сади та поля, сподіваючись поласувати плодами. Основний раціон це соковита зелень, і хоча не відмовляється вона і від різних хробаків, равликів чи дрібних комах, але додавання їх до раціону небажане. Усю зиму черепахи в природному середовищі проводять у сплячці. Для цього вони підшукують нори, ущелини в камінні або можуть пережити зиму, закопавшись неглибоко під землю. Виходять зі сплячки вони досить рано, у лютому-березні, й через деякий час готуються до спарювання.

Природний ареал цієї черепахи - Східна Іспанія, Південна Франція, Італія, країни Балканського п-ва, Сицилія, Корсика, Сардинія. Зустріти балканську черепаху можна в горах приблизно 700 метрів над рівнем моря. Цей вид досить поширений в природі, умови життя схожі з середземноморською, хіба що для її раціону більш характерна невелика присутність тваринного компоненту у вигляді комах та їх личинок - але не більше 10% раціону.

Природний ареал цієї черепахи невеликий і постійно скорочується - це прибережні пустельні райони у південно-східній частині басейну Середземного моря від Лівії до Ізраїлю. Ця черепаха пристосована до життя у пустелі, легко переносить посуху. В природному середовищі цей вид черепах активний взимку, коли температури знижуються. Оптимальна температура для утримання у тераріумі - 23-26 С. Своїх нір не викопують, в природі користуються норами гризунів, але при відчутті небезпеки зариваються в пісок, тому в тераріумі їм потрібний шматочок піщаної "пустелі" з достатньо глибоким шаром піску. Неагресивні, можуть жити невеликими групами.

Ареал зірчастої черепахи охоплює Індію від штатів Орісса на сході і Сінд і Кач на заході до самого півдня півострова Індостан, захоплює південний схід Пакистану, о. Шрі-Ланку і прилеглі острови. Мешкає в сухих, порослих густим чагарником лісах. Живуть ці черепахи від 30 до 80 років. Черепаха середніх розмірів: довжина становить 25 см для самок і 15 см для самців, але зустрічаються і більші екземпляри. Пік її активності припадає на ранковий і вечірній час. В середині дня і вночі вони відпочивають в тінистій місцевості або ховаються в норах гризунів, під корінням дерев і кущами, в товстій лісовій підстилці, під камінням. Сезонна активність припадає на вологий період. У суху пору року зірчаста черепаха впадає в сплячку. Зірчаста черепаха рослиноїдна, однак, при нагоді може вживати і комах, полювати на равликів тощо. На полювання виходить вранці та ввечері. В природному середовищі харчується плодами, що лежать на землі, квітами, травою та іншої рослинністю. Тому в раціоні цих черепах потрібні свіжі і сушені фрукти, овочі, трава, сіно, зелень, комахи та їх личинки тощо. Обов'язково потрібен доступ до свіжої питної води.

Ці черепахи непогано живуть в неволі. Оптимальна група складається з одного самця та двох самок. Тераріум мусить бути достатньо просторий, з достатнім шаром грунту - вони люблять копати. На відміну від єгипетських, цим черепахам пісок протипоказаний - їм потрібні субстрати на основі кокосу, деревної кори тощо. Середня температура в тераріумі має бути 23-36 С, вологість - 65-70%, без великих добових перепадів, в місці обігріву - до 33 С. Зірчастим черепахам потрібне не тільки місце обігріву, але й прохолодне вологе укриття - грот, який можна створити з каміння або великих корчів і вистелити мохом, торфяним абот трав'яним субстратом. Влітку, за температури від 24 С, можна вигулювати черепах на вільному повітрі. Робити це варто в загоні, який має бути облаштований міцною огорожею, глибоко заглибленою в землю - щоб черепаха не підрила огорожу та не втекла.

Індійська зірчаста черепаха - не єдина представниця цього роду: існує принаймні два інших різновиди зірчастих черепах. Так, бірманська зірчаста черепаха, дуже схожа на свою індійську родичку, мешкає в сухих тропічних лісах М'янми. Від індійської відрізняється розміром (трохи менша) та виключно рослинним раціоном, в якому практично відсутні тваринні елементи. Північноіндійські зірчасті черепахи, навпаки, більші за розмірами - їх карапакс може сягати 38 см, а зірчасте забарвлення не настільки чітке і виразне, а більш темне, ближче до коричневого відтінку, і немов розмите.

Ареал вугільної черепахи - Південна Америка. Довжина панцира 35-40 см (макс 51-70 см), коричнево-чорний панцир із жовтими мітками на кожній пластині. У молодих особин карапакс (спиний панцир) жовтий або світло-коричневий, з віком він стає чорним, а на щитках залишаються жовті плями. Пластрон (черевний панцир) жовтий, може мати чорні плями. У статевозрілих особин панцир має своєрідну «талію», тому зверху він дещо нагадує пісочний годинник. У самців «талія» виражена сильніше. Тіло темне з червоними або помаранчевими плямами, у дорослих самців їх колір стає більш насиченим. За очима з кожного боку є по широкій жовто-оранжевій чи червоній смузі. Самці більші за самок, при цьому самці мають довгастий і досить високий карапакс з піднятими латеральними щитками, у самок карапакс більш широкий, округлий. Занесена до Міжнародної Червоної книги, як уразливий вид.

В нашій країні ця черепаха - рідкісна і дорога екзотика, але в світі цю черепаху доволі часто тримають у тераріумах. За раціоном ці черепахи - рослинноїдні (рослини, плоди, ягоди, гриби), але можуть поїдати і дрібних тварин, комах тощо.